Першокласник і "дорослість"

Питання: Що робити, якщо хлопець-першокласник говорить, що не хоче завжди залишатися хлопчиком?

Відповідь:

Ситуація 1: Малюк надто рано зрозумів, що таке бути дорослим. З ним багато займались, возили на різноманітні навчання, спілкувались із ним як з дорослим - пояснювали, аргументували. А хлопчику потрібне було дитяче, емоційне, ігрове спілкування. А ще - з дитиною мало бавились. Дитина, яка вдосталь не награлася, не хоче оволодівати новим видом діяльності - навчанням, а гра повинна бути ведучою діяльністю всього дошкільного дитинства. Іншими словами, це діяльність, під час якої розвивається особистість дитини. Висновок один: окрім навчання, така дитина потребує гри - вірніше, багато веселих дитячих ігор.

Ситуація 2: "Дорослий" образ дитині не подобається. Випадок з практики:
- От виростеш, донечко, і станеш дорослою тітонькою, і в тебе буде така сукня, - говорить мама дочці.
- Не хочу бути дорослою!
- Чому?
- І що, працювати отак - з ранку до вечора?!
У цьому випадку дорослим варто переглянути свої уявлення про доросле життя.

Ситуація 3: Бути маленьким дуже сподобалося. Весь світ - тато, мама, бабусі крутяться біля малюка. Багато що йому дозволялося - адже він маленький. Особливо неприємно "дорослішати", якщо в родині у цієї дитини є молодший братик або сестричка, дитина, яка ще не йде до школи. Бути маленьким - вигідно!
Слід показати "плюси" позиції дорослого. Головне - не забути показати, що і з "дорослою" дитиною багато (!) бавляться, цілують, обіймають, дозволяють просто нічого не робити...

Відповіді: Валерія Кукса, директор центру психології "Я+Сім'я"